Суд стягнув судові витрати понад 110 087, 53 фунтів стерлінгів

У Рівненському апеляційному суді відбувся розгляд апеляційних скарг громадянина Ю. та його представника на ухвалу Острозького районного суду від 17 грудня 2015 року про надання дозволу на примусове виконання рішення та судового наказу Вищого суду юстиції, підрозділ Ченсері, Лондон, Великобританія від 19 серпня 2013 року.

22 квітня 2013 року Вищим судом юстиції, підрозділ Ченсері, Лондон, Великобританія, було прийнято рішення про зміну керівництва компанії, його місця реєстрації та складу аукціонерів.

У п.15 вказаного рішення, встановлено, що відповідачі, а також п’ятий позивач по зустрічному позову (громадянин Ю.) оплачують судові витрати позивачів за подання відповідної заяви та витрати позивачів за судовий розгляд даної справи.

Відповідно до судового наказу від 19 серпня 2013 року до сплати підлягає загальна сума у розмірі 110 087, 53 фунтів стерлінгів.

02 вересня 2015 року Д. та Р. звернулися до місцевого суду з клопотанням про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду. У клопотанні вони просили визнати в Україні рішення Вищого суду юстиції, підрозділ Ченсері, Лондон, Великобританія від 22 квітня 2013 року і надати дозвіл на виконання рішення та судового наказу від 19 серпня 2013 року.

Ухвалою Острозького районного суду від 17 грудня 2015 року клопотання громадян Д. та Р. було задоволено.

Визнано в Україні рішення Вищого суду юстиції, підрозділ Ченсері, Лондон, Великобританія від 22 квітня 2013 року та надано дозвіл на виконання рішення і судового наказу Вищого суду юстиції, підрозділ Ченсері, Лондон, Великобританія від 19 серпня 2013 року на стягнення з відповідачів судових витрат позивачів за подання позову та витрат за судовий розгляд справи.

Стягнуто з боржника Ю. на користь стягувачів Д. та Р., судові витрати позивачів за подання позову та витрати за судовий розгляд справи у розмірі 110 087, 53 фунтів стерлінгів, що відповідно до курсу Національного Банку України, на час розгляду справи складав 3 887 190 грн 68 коп.

Рішення місцевого суду громадянин Ю. та його представник оскаржили в Рівненському апеляційному суді. В апеляційній скарзі покликалися на порушення судом норм процесуального права. Звертали увагу суду на те, що клопотання було подано особами, які не є стягувачами. Просили скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання.

Залишаючи рішення місцевого суду без змін, а апеляційні скарги громадянина Ю. та його представника —  без задоволення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зі змісту рішення Вищого суду юстиції, підрозділ Ченсері, Лондон, Великобританія від 22 квітня 2013 року, вбачається, що боржник Ю. приймав участь та робив особисту доповідь у судовому процесі, за результатами якого було ухвалено рішення іноземного суду. Крім того, у даному рішенні чітко зазначено, що позивачами по справі є, зокрема, Д. та Р.

Рішення іноземного суду, яке підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Так як міжнародного договору, що передбачає порядок та умови визнання іноземних рішень, між Україною та Великобританією не існує, рішення Вищого суду юстиції, підрозділ Ченсері, Лондон, Великобританія, може бути визнано в Україні за принципом взаємності.