Туристи мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди у разі невиконання або неналежного виконання умов договору

Рівненський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу представника туроператора про скасування судового рішення місцевого суду, яким задоволено позов громадянки К. про повернення коштів у зв’язку з ненаданням туристичних послуг.

У березні 2016 року позивачка звернулася до туристичної фірми за наданням туристичних послуг, а саме — організації 10-денного індивідуального туру до Великобританії. Громадянка К. сплатила за це близько 50 000 гривень, отримавши товарний чек із зазначенням переліку послуг. Оскільки позивачці було відмовлено у відкритті туристичної візи, послуги турфірма не надала, повернувши клієнтці частину сплачених нею коштів.

Туроператор, маючи перед клієнткою заборгованість, погашати її не поспішав. Це стало підставою для звернення громадянки К. з позовом про повернення коштів у зв’язку з ненаданням послуг до місцевого суду. Суд першої інстанції вказаний позов задовольнив.

Не погодившись із рішенням місцевого суду, до Рівненського апеляційного суду з апеляційною скаргою звернувся представник турфірми. Просив оскаржуване судове рішення скасувати, ухвалити нове — про відмову позивачці в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи на предмет повноти їх встановлення, наданням їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

— Частиною першою та другою статті 32 Закону України «Про туризм» за неналежне виконання своїх обов’язків туроператор, турагент, інші суб’єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства, — роз’яснила суддя-спікер Рівненського апеляційного суду Надія Ковальчук. — Розмір майнової відповідальності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини. І хоча в цьому випадку договір між клієнтом і туроператорм укладено не було, а здійснення такого правочину відтерміновувавалось самим турагентом, відповідно до ч.1 ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Колегія суддів встановила факт сплати позивачкою суми, заявленої відповідачем, без укладення договору. Це підтверджується платіжними документами, а також визнано обома сторонами. Більше того, відповідач, дізнавшись, що позивачу відмовлено у відкритті візи до Великобританії, не повідомив її завчасно про вказані обставини, щоб вона могла скористатись правом відмовитись від виконання договору.

За таких обставин, апеляційний суд прийшов до переконання про законність та обґрунтованість стягнення місцевим судом неповернутих позивачеві коштів за ненадані туристичні послуги, а також документально підтверджених  витрат на правничу допомогу й судового збору, та відмовив представникові туроператора у задоволенні апеляційної скарги.