Про аспекти регулювання відшкодування шкоди державою

Суддя Великої Палати Верховного Суду Дмитро Гудима та суддя Касаційного цивільного суду у складі ВС Василь Крат виступили з доповідями на онлайн-конференції на тему «Відповідальність держави за спричинену нею шкоду: спір про предмет регулювання або цивілісти vs адміністративники», у заході також взяла участь суддя Касаційного адміністративного суду у складі ВС Олеся Радишевська. Захід, що відбувся 30 квітня 2020 року, підготували спільно Верховний Суд, ГО «Цивілістична платформа», кафедра цивільного права і кафедра адміністративного права КНУ імені Тараса Шевченка.

Своїми думками щодо проблематики конференції поділилися завідувач кафедри адміністративного права КНУ імені Тараса Шевченка Роман Мельник, професор кафедри цивільного права № 1 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Інна Спасибо-Фатєєва, завідувач кафедри цивільного права КНУ імені Тараса Шевченка Роман Майданик, віцепрезидент – керівник Київського регіонального центру НАПрН України Наталія Кузнєцова, заступник декана юридичного факультету, професор кафедри цивільного права юридичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка Олеся Отраднова, суддя Конституційного Суду України Олег Первомайський, асистент кафедри цивільного права № 1 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Богдан Карнаух та інші. Модерував захід доцент кафедри цивільного права юридичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка Роман Сабодаш.

Дмитро Гудима зазначив, що держава може вступати як у цивільні, так і в адміністративні правовідносини. При цьому в цивільних відносинах вона здійснює права і обов’язки через відповідні органи нарівні з іншими учасниками правовідносин, а в адміністративних – діє через свої органи вже як суб’єкт владних повноважень. Доповідач підкреслив, що в цивільних правовідносинах держава діє через свої органи, які не мають власних прав і обов’язків, натомість вони мають повноваження, компетенцію представляти державу в цих відносинах. А коли позивач вказує як відповідача конкретний державний орган, фактичною стороною в спорі все одно залишається держава.

«Ми неодноразово писали в постановах, що належним відповідачем за вимогою про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, його посадовою чи службовою особою, є саме держава як учасник цивільних відносин», – наголосив Дмитро Гудима. Він додав, що коли позивач вказує як відповідача державу та не зазначає конкретного органу, через який держава діє у спірних правовідносинах, то виникає питання, хто має визначити та залучити представника держави в суді. На думку доповідача, такий обов’язок суд міг би виконувати самостійно. Крім того, суддя зауважив, що згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду участь Державної казначейської служби у справах про відшкодування шкоди, яка заподіяна державою, не є обов’язковою. Тому немає потреби вказувати цей орган відповідачем.

Доповідач звернув увагу на проблему, яка постає, коли законодавство передбачає право на відшкодування шкоди державою в порядку, визначеному законом, але останнього немає. Він навів приклади рішень Європейського суду з прав людини у справах проти України, в яких суд констатував, що за такої ситуації, коли відсутня чітка процедура реалізації права вимоги до держави про відшкодування шкоди, легітимне очікування реалізації цього права вимоги не виникає.

Такий підхід застосував і Верховний Суд. Зокрема, Дмитро Гудима навів постанову ВП ВС від 4 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц (провадження № 14-17цс19). У п. 69 цієї постанови йдеться про те, що передбачене у ст. 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» право на відшкодування згідно із законом шкоди, заподіяної терористичним актом, з огляду на відсутність відповідного закону не породжує легітимного очікування на отримання від України такого відшкодування за пошкоджений у період проведення антитерористичної операції об’єкт нежитлової нерухомості незалежно від того, на якій території – підконтрольній чи непідконтрольній Україні – мав місце вказаний акт.

Доповідач зауважив, що в таких ситуаціях слід застосовувати концепцію позитивних і негативних обов’язків держави, які випливають із Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. «У ситуації, якщо держава не розробила закони, які мала б розробити, щоб існував механізм відшкодування шкоди, вона повинна відповідати за невиконання відповідного позитивного превентивного обов’язку з розробки такого законодавства», – пояснив Дмитро Гудима.

Як приклад вирішення спору щодо відповідальності за неефективне розслідування кримінальної справи він навів постанову ВП ВС від 3 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18). У цій постанові Велика Палата звернула увагу на те, що відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування, те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір.

Дмитро Гудима поінформував учасників конференції, що на 2 червня 2020 року ВП ВС призначила розгляд справи № 910/378/19 (провадження № 12-23гс20) стосовно застосування ст. 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» до правовідносин щодо відшкодування шкоди, завданої терористичним актом юридичній особі.

Василь Крат наголосив, що в цивільних відносинах повинна бути визначеність для звичайного учасника цивільного обороту. «Кожен має знати, як він може відшкодувати шкоду, завдану незаконними діями або бездіяльністю органів державної влади чи місцевого самоврядування», – пояснив він. Така визначеність, на думку доповідача, повинна базуватися на цивільно-правових засадах. Відповідно врегульовувати в публічному праві те, що споконвічно було цивілістичним, навряд чи доцільно.

Водночас, за словами Василя Крата, в таких відносинах публічне (адміністративне) право може допомогти приватному – обслуговувати його. А держава зобов’язана запровадити процедури, які сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, зокрема визначатимуть, хто і як діє у відповідних правовідносинах.

Також доповідач зауважив, що слід визначити, що собою являє відшкодування шкоди, завданої державою. І пояснив, що в доктрині класично оперують поняттям «цивільно-правова відповідальність держави», тоді як з урахуванням ст. 11 ЦК України та інших норм Кодексу, які стосуються позадоговірних зобов’язань, слід говорити про цивільно-правове зобов’язання. Тож, на думку Василя Крата, варто продовжувати дискусії щодо того, як удосконалити сутнісне розуміння такої конструкції та яким чином учасник цивільних відносин може отримати компенсацію.

Крім того, доповідач зазначив, що учасники дискусії звертали увагу на закріплення в деяких зарубіжних правопорядках на рівні Конституції відшкодування за правомірні дії держави. Він також звернув увагу, що в ЦК України є окреме регулювання – коли держава приймає закони, які припиняють право власності, то вона повинна відшкодувати шкоду за правомірні дії.

Із презентацією Дмитра Гудими можна ознайомитися за посиланням https://www.academia.edu/42912600/Коли_держава_відповідає_за_спричинену_шкоду_Практика_Великої_Палати_Верховного_Суду_When_the_state_is_responsible_for_the_damage_caused_Practice_of_the_Grand_Chamber_of_the_Supreme_Court_in_Ukrainian_.

Відеозапис онлайн-конференції – за посиланням https://youtu.be/dw1pXv8gpUM?t=374.

             За повідомленням пресслужби Верховного Суду