За домашнє насильство передбачена кримінальна відповідальність

Рівненський апеляційний суд скасував судове рішення місцевого суду, яким закрито кримінальне провадження  за обвинуваченням мешканця Корецького району за ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (умисне легке тілесне ушкодження), та призначив новий розгляд у суді першої інстанції. Місцевий суд при ухваленні рішення не врахував вимоги кримінального процесуального закону, адже кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується громадянин Х., підпадають під ознаки фізичного насильства, як однієї з форм домашнього насильства відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року.

До Рівненського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга прокурора на ухвалу Корецького районного суду від 23 січня 2020 року, в якій йшлося про скасування судового рішення у зв’язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону.

За змістом оскаржуваної ухвали, мешканець Корецького  району на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, на подвір’ї господарства наніс 37-річній дружині по два удари руками в голову. Лікарі діагностували в потерпілої крововилив на підборідді та поверхневу забійну рану правої брови, які відповідно до ступеня тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Кримінальне провадження за обвинуваченням громадянина Х. за ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України органи досудового розслідування внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань, обвинувальний акт скерували до суду. У зв’язку з відмовою потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення суд кримінальне провадження закрив.

При розгляді апеляційної скарги прокурор повідомив, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, не врахував відповідні зміни в процесуальному законодавстві, а також, те, що незаконні дії обвинуваченого Х. стосовно своєї дружини, з якою він спільно проживає, підпадають під ознаки фізичного насильства, як однієї з форм домашнього насильства  відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію насильству» від 7 грудня 2017 року, чим порушив вимоги п.7 ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо злочину, пов’язаного з домашнім насильством).

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційну скаргу прокурора задовольнив, ухвалу місцевого суду скасував і призначив новий судовий розгляд у цьому кримінальному провадженні. Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 06 грудня 2017 року          № 2227-VIII, який набрав чинності 11 січня 2019 року, внесено зміни до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів.

Зокрема, п.7 ч.1 ст.284 Кримінального процесуального кодексу України, яким передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, було доповнено словами: «крім кримінального провадження щодо злочину, пов’язаного з домашнім насильством».

Окрім цього, Кримінальний кодекс України також було доповнено ст.126-1, якою передбачено кримінальну відповідальність за домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

Скасовуючи ухвалу місцевого суду, суд апеляційної інстанції також врахував, що згідно зі ст.1 Закону України від 7 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» під домашнім насильством розуміється діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.