Місцевий суд дійшов помилкового висновку про порушення органом місцевого самоврядування трудових прав позивача

Рівненський апеляційний суд скасував рішення місцевого суду від 30 березня 2020 року, якою частково задоволено позов громадянина С. про поновлення його на посаді головного лікаря однієї з центральних районних лікарень Рівненської області. Підстава — закінчення строку дії контракту, який не був продовжений за згодою сторін відповідно до чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції встановив, що 27 жовтня 2014 року між однією з районних рад  Рівненської області та головний лікарем районної лікарні укладено контракт, відповідно до якого останній зобов’язувався здійснювати керівництво медичною установою протягом 5 років, починаючи з 1 листопада 2014 року і до 31 жовтня 2019 року. Пізніше, згідно з додатковою угодою до згаданого вище контракту, контракт викладено в новій редакції, в якій передбачено, що він діє з 27 жовтня 2014 року до 26 жовтня 2019 року.

Для дотримання законності припинення трудових відносин з головним лікарем районної лікарні районна рада прийняла відповідне рішення про забезпечення звільнення керівника установи у зв’язку із закінченням терміну дії контракту, як і передбачено чинним законодавством.

Так, рішенням районної ради від 23 жовтня 2019 року було затверджено Статут районної лікарні в новій редакції, зокрема виведено посаду «головний лікар»ап і введено посаду «директор підприємства».

Після звільнення головного лікаря з посади, було оголошено конкурс на заміщення вакантної посади керівника комунального некомерційного підприємства та призначено директора підприємства.

Громадянин С. звернувся до місцевого суду з позовом до районної ради, зокрема й до голови районної ради, про скасування рішень та поновлення його на посаді головного лікаря районної лікарні.

Рішенням місцевого суду від 30 березня 2020 року позов громадянина С. задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови райради від 23 жовтня 2019 року про звільнення громадянина С. з посади головного лікаря ЦРЛ та поновлено його на посаді головного лікаря комунального неприбуткового підприємства з 26 жовтня 2019 року.

На рішення суду першої інстанції до Рівненського апеляційного суду надійшло три апеляційній скарги: від районної ради, голови райради та комунального некомерційного підприємства. У них ішлося про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового — про відмову у задоволенні громадянинові С. у задоволенні позову.

Представник комунального некомерційного підприємства звернув увагу суду на те, що поновивши позивача на посаді головного лікаря, місцевий суд вирішив питання про права та обов’язки медичного закладу, не залучивши їх до участі у справі, що є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, вивчивши матеріали справи, заслухавши думку позивача та його представника, доводи представників районної ради та медичної установи, прийшов до висновку про задоволення апеляційних скарг та скасування рішення місцевого суду.

Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що місцевий суд, постановляючи рішення про поновлення громадянина С. на посаді головного лікаря, дійшов помилкового висновку про порушення районною радою його трудових прав та не звернув уваги на те, що головний лікар перебував у трудових відносинах на підставі укладеного на 5 років контракту, дія якого, згідно з додатковою угодою до цього контракту, закінчувалась 26 жовтня 2019 року. Відтак позивач, підписуючи контакт, погоджувався з його умовами, в тому числі і на його строковий термін. Більше того, пунктом 25 контракту встановлено, що за два місяці до закінчення строку його дії він може бути продовжений за згодою сторін відповідно до законодавства. Зі сторони позивача такої ініціативи не надходило, контракт раніше не оспорювався та не визнавався недійсним.  

Крім того, апеляційним судом прийнято до уваги доводи представника медичної установи про те, що справа розглянута судом без їхньої участі, що відповідно до правил п. 4 ч. 3 ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України є обов’язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.