Суд захистив право особи на виділ належної частки на праві власності частки житлового будинку

Рішення, ухвалене колегією суддів Рівненського апеляційного суду, не порушує прав інших співвласників домоволодіння.

Місцевий суд відмовив мешканцеві Рівненського району у задоволенні позову про встановлення факту користування, виділ співвласнику у натурі частки із житлового будинку з надвірними будівлями, що є у спільній частковій власності, виділення в натурі частки земельної ділянки.

Вважаючи рішення суду першої інстанції від 16 березня 2020 року ухваленим з порушенням норм матеріального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Просив рішення суду скасувати та ухвалити нове — про задоволення позову в повному обсязі.

Судом встановлено, що позивач стає власником 0,5733 частин житлового будинку з будівлями в одному з районів  Рівненської області. Інша частина будинку належить сестрі позивача. Відповідно до чинного законодавства, кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою на праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи дробовому вираженні.

— Відповідно до статті 364 Цивільного кодексу України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У такому разі право спільної сумісної власності на це майно припиняється, а особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації, — роз’яснила суддя-спікер Рівненського апеляційного суду Надія Ковальчук. — Сторони у справі не заперечували, що між ними склався такий порядок користування спільним домоволодінням, який відповідає частці кожного із співвласників у справі спільної часткової власності. Будинок фактично розділено на три окремі частини з окремим доступом, окремими комунікаційними системами. Згідно зі статтею 367 Цивільного кодексу України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. І визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна  в натурі є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Як було встановлено у ході судового розгляду, обидві сторони спору визнають факт користування житловим будинком, який є їхньою сумісною власністю, в тому порядку, який склався між ними і який відповідає схемі поділу, який не порушує житлових прав сторін та не потребує додаткового переобладнання.

Задоволення позовної вимоги про виділення позивачеві належної йому частки будинку в натурі у власність, на думку Рівненського апеляційного суду, є необхідною достатньою сатисфакцією його порушеного права та охоронюваного законом інтересу. А встановлення факту користування співвласниками будинком, як ішлося в апеляційній скарзі, не має юридичного сенсу.

Тому суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу позивача задовольнив частково. Рішення місцевого суду від 16 березня 2020 року скасував. Задовольнив позов у частині виділу співвласнику у натурі частки із житлового будинку з надвірними будівлями, що є у спільній частковій власності.

В задоволенні позову про виділення в натурі частки земельної ділянки суд відмовив з тих підстав, що спірна земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності інших осіб. А тому виділ частки в натурі із майна, що є спільною сумісною власністю, без права власності на таке майно суперечить статті 368 Цивільного кодексу України.

У решті позовних вимог апеляційний суд відмовив.