Суд захистив права власника на земельну ділянку та витребував її з чужого незаконного володіння

Статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна через суд може витребувати належне йому майно, що вибуло з володіння поза його волею, від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх правочинів щодо спірного майна недійсними.

Предметом розгляду в Рівненському апеляційному суді стала апеляційна скарга громадянки О. на рішення місцевого суду від 31 жовтня 2019 року, яким задоволено позов громадянки Б. про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння відповідача та скасування записів щодо державної реєстрації права власності. Апелянт просила скасувати судове рішення, ухваливши нове — про відмову у задоволенні позову.  Підставою для такого рішення суду апеляційної інстанції, на думку відповідача, є ті обставини, що позивач, змінивши предмет позову, змінила і спосіб захисту, позов пред’явлено до неналежного відповідача, а тому рішення місцевого суду є незаконним і необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи й заперечення сторін, колегія суддів Рівненського апеляційного суду дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції правильно виходив із доведеності та обґрунтованості позову. Громадянка Б., будучи власником земельної ділянки, була позбавлена права власності на цей об’єкт нерухомості через дії уповноваженого на підставі довіреності, наданої громадянинові В.. Дії повіреного потягли за собою передачу земельної ділянки площею 0,770 га в Рівненському районі до статутного фонду товариства, а в подальшому і відчуження її шляхом укладення договору купівлі-продажу на користь відповідачки.  

Суд з’ясував, у вересні 2017 року відбулися загальні збори учасників щодо створення товариства. Відповідно до протоколу зборів позивачка є одним із засновників ТОВ, однак особисто участі у проведенні зборів не брала. Від її імені участь у зборах брав уповноважений на підставі довіреності громадянин В. та підписав усі документи про створення ТОВ.

Через тиждень між товариством та відповідачкою було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого громадянка О. придбала у ТОВ спірну земельну ділянку, яка була передана повіреним до статутного фонду як об’єкт права власності позивачки.

У вересні 2018 року Рівненський апеляційний господарський суд прийняв постанову, що набрала законної сили, якою визнано недійсним рішення загальних зборів і зобов’язано комунальне підприємство скасувати запис про державну реєстрацію ТОВ в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців. 

Оскільки відсутні докази про узгодження повіреного з довірителем, як власником майна, оцінки вартості об’єктів нерухомого майна громадянки Б., а також довіреність не містила умов щодо надання повіреному прав на відчуження майна, прав на визначення вартості відчужуваного майна і надання повноважень діяти в інтересах довірителя з метою набуття корпоративних прав, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про відсутність волевиявлення довірителя на вчинення вказаних дій представником. Щодо вимоги про зобов’язання комунального підприємства скасувати запис про державну реєстрацію товариства, то позов у цій частині задоволено з огляду на її похідний характер від основної. Судове рішення апеляційного господарського суду в цій частині виконане, про що внесені відповідні записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та осіб-підприємців.

Як вказав суд першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів Рівненського апеляційного суду, власник майна може витребувати належне йому майно, що вибуло з володіння поза його волею, від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх правочинів щодо спірного майна недійсними.

Норми статтей 387, 388 Цивільного кодексу України вказують про права власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Верховний Суд у своїй постанові від 3 липня 2019 року висловив правову позицію, за якою розглядаючи спори щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, суди повинні мати на увазі, що у позові про витребування майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у статті 388  Цивільного кодексу України, а також під час розгляду спорів про витребування майна мають установити всі юридичні факти, визначені статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України. Зокрема чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття майна законним, чи є набувач майна добросовісним набувачем тощо. У разі встановлення, що відповідач є добросовісним набувачем, суд повинен установити, чи вибуло майно з володіння власника поза його волею або було продане в порядку виконання судових рішень.

Оскільки державний акт на право приватної власності, виготовлений та виданий на ім’я продавця, було визнано недійсним, а спірна земельна ділянка вибула з володіння позивача поза її волею, Верховний Суд визнав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про витребування земельної ділянки.

Врахувавши висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права, повно і правильно з’ясувавши обставини справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягала позивач, суд першої обґрунтовано задовольнив позов, скасувавши записи про державну реєстрацію права власності і витребувавши майно з чужого незаконного володіння.

Щодо доводів апеляційної скарги про залучення до участі у справі належного відповідача — товариства, то вони спростовуються правильністю висновків місцевого суду про припинення цієї юридичної особи, а також тим, що припинення ТОВ відбулося без правонаступництва.  Належним відповідачем у справі є громадянка О., яка, як останній набувач, порушила право власності позивачки на спірну земельну ділянку.

Зважаючи на це, Рівненський апеляційний суд рішення місцевого суду залишив без змін, апеляційну скаргу громадянки О. — без задоволення.