Пропуск строку позовної давності є підставою для відмови в позові

Рівненський апеляційний суд залишив без змін рішення місцевого суду, яким відмовлено у задоволенні позову Банку до громадянки О., про звернення стягнення на предмет іпотеки.

15 березня 2007 року між Банком та громадянкою О. було укладено кредитний договір, за умовами якого Банк надав жінці кредит в розмірі 30 600, 00 доларів США, а остання зобов’язалася своєчасно сплатити кредит та проценти за користування ним.

На забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між Банком та громадянкою О. було укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавець передала позивачу в іпотеку нерухоме майно – однокімнатну квартиру, яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу.

Банк 17 квітня 2009 року направив боржнику вимогу про дострокове повернення всього боргу за кредитним договором, з якої вбачається, що зобов’язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов’язань настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути виконане позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання відповідної вимоги.

У квітні 2019 року Банк звернувся до суду з позовом до громадянки О., треті особи, які заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: А., Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки. В своїх позовних вимогах просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки – однокімнатну квартиру, що належить громадянці О. на праві власності і є предметом іпотеки за Договором, яким забезпечено зобов’язання за кредитним договором від 15 березня 2007 року.

Рішенням місцевого суду від 05 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Банк оскаржив його до Рівненського апеляційного суду. В апеляційній скарзі звертав увагу колегії суддів на те, що договір іпотеки не припинено із визначених законом підстав, то усі права і обов’язки, набуті за цим правочином сторонами, повинні безперешкодно здійснюватися і діють до повного виконання. Наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов’язання боржника і припинення іпотеки. Просив скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Банку залишив без задоволення.

Позивач міг пред’явити позов до іпотекодавця протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання (тридцять перший день після отримання вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі). Пред’явивши 17 квітня 2009 року боржнику досудову вимогу про дострокове повернення всього боргу за кредитним договором, Банк змінив строк виконання основного зобов’язання.

Таким чином, оскільки звернення Банку з позовом до суду про стягнення кредитної заборгованості із громадян О. та А. мало місце у серпні 2009 року, а тому звернення у квітні 2019 року з позовом у цій справі про стягнення тієї ж суми кредитної заборгованості, але шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, є таким, що подане із пропуском строку позовної давності.