Суд захистив право особи на користування службовим приміщенням

Переведення житлових приміщень у нежитлові здійснюється в порядку, встановленому місцевою владою.

Розпорядженням міського голови житловий фонд був переданий в комунальну власність територіальної громади міста.

З рішення міської ради вбачається, що окремі нежитлові приміщення в багатоквартирних будинках, що не перебувають у приватній власності та право комунальної чи державної власності на них не зареєстровано, приймаються на баланс територіальної громади в особі міського комунального підприємства за актом приймання-передачі, а право власності на них реєструється в установленому законом порядку.

Територіальна громада міста є власником багатоквартирного житлового будинку, що, в свою чергу означає, що квартири в цьому будинку, які не приватизовані громадянами на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», також є власністю територіальної громади міста.

Спірні відносини виникли між об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку (далі-ОСББ) та громадянином А. з приводу включення квартири у даному багатоквартирному житловому будинку до числа службових та надання її як службової для проживання останньому.

ОСББ звернулося до суду з позовом до Виконавчого комітету міської ради про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету міської ради про включення квартири до числа службових, надання службового житла; визнання недійсним та скасування ордеру на жиле приміщення (службову квартиру) та скасування реєстрації місця проживання громадянина А.

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні вказаного позову відмовлено за безпідставністю.

Не погоджуючись з таким рішення суду, ОСББ оскаржило його в апеляційному порядку. Апеляційну скаргу обґрунтовувало тим, що виконавчим комітетом міської ради не надано жодного доказу належним чином зареєстрованого права власності на приміщення в будинку. Просили скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету міської ради про включення квартири до числа службових та надання службового житла, визнати недійсним ордер на жиле приміщення (службову квартиру) на ім’я громадянина А. і скасувати реєстрацію останнього.

За наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишив без задоволення.

Пунктом 2 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що нежитловим приміщенням є ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об’єктом нерухомого майна.

Службові житлові приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв’язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Житлові приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові житлові приміщення виділяються, як правило, окремі квартири, на підставі рішення про надання службового житлового приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове житлове приміщення.

З огляду на наведене, апеляційний суд погодився, що виконком міської ради діяв у відповідності до вимог закону та в межах своїх повноважень, включаючи спірну квартиру до числа службових та надаючи її як службову для проживання громадянину А., з наданням відповідного ордера на вселення.