Суд апеляційної інстанції повернув жінці житло

У Рівненському апеляційному суді відбувся розгляд апеляційної скарги громадянки Надії на рішення місцевого суду, яким виселено її та малолітнього сина з приміщення.

Судом встановлено, що Рівненський обласний центр з гідрометеорології є власником нежитлового приміщення.

Із свідоцтва про право власності на нерухоме майно вбачається, що адміністративна будівля є нежитловою будівлею, власником якої є держава Україна в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України в оперативному управлінні Рівненського обласного центру з гідрометеорології.

У грудні 2010 року договором найму житла наймодавець - Рівненський обласний центр з гідрометеорології надав наймачеві – громадянці Ользі, яка являється матір’ю відповідача, житло для проживання на певний строк за плату, що знаходиться у службовому приміщенні будівлі метеостанції. А відповідно до додаткової угоди, укладеної в серпні 2015 року зазначено, що після припинення дії договору наймач зобов’язаний протягом 10 днів з дня розірвання договору подати до відповідної служби заяву про проведення виписки з службової квартири, приміщення метеостанції, прописаних там осіб, а саме: громадянку Ольгу та Надію.

Однак, згідно довідки про реєстрацію місця проживання вбачається, що відповідачка разом із своїм малолітнім сином є зареєстрованими у даному приміщенні метеостанції.

У грудні 2019 року Рівненський обласний центр з гідрометеорології звернувся до суду з позовом до громадянки Надії про виселення її з нежитлового приміщення. Позовна заява обґрунтована тим, що згідно свідоцтва про право власності адміністративна будівля метеостанції є нежитловою та державною власністю. Відповідач не була і не є працівником Рівненського ЦГМ, між ними відсутні будь-які договірні відносини.

Рішенням Сарненського районного суду задоволено позов Рівненського обласного центру з гідрометеорології та виселено Надію із нежитлового приміщення метеостанції.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, жінка оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі йшлося про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання місцевим судом норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення місцевого суду — до скасування із ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Скасовуючи рішення місцевого суду про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що частина приміщення, де проживала відповідачка на час поселення мало статус житлового, а громадянка Надія, була вселена у нього в порядку, встановленому законом, позаяк була зареєстрована там, тривалий час проживала і сплачувала комунальні послуги та жодних відомостей про те, що вона самоправно його зайняла позивачем не надано. Крім того, відповідач та її малолітній син зареєстровані в ньому і на даний час.

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.

Також, позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав, оскільки спірні правовідносини регулюються нормами житлового, а не цивільного законодавства.