Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Шлюб між подружжям розірвано і вони проживають окремо, однак працівники поліції складають на чоловіка протоколи про вчинення ним домашнього насильства.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 30 травня 2020 року близько 10 год 40 хв громадянин В. вчинив домашнє насильство, а саме: в категоричній формі відмовився на вимогу відчинити двері до спільної квартири та надати доступ до майна, що належить колишній дружині.
Також, 05 червня 2020 року, працівниками поліції був складений протокол про адміністративне правопорушення, який є аналогічно змісту, подій та обставин, які відбувалися 31 травня 2020 року за тією ж адресою і тих же учасників конфлікту.
Постановою Рівненського міського суду В. притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 (вчинення домашнього насильства) Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.
Не погоджуючись з таким рішення суду, чоловік оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі покликався на те, що суд безпідставно притягнув його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП, оскільки за період 2019-2020 років він не притягувався до відповідальності за нормами зазначеної статті. Крім того, протоколи про адміністративне правопорушення не містять відомостей про характер психологічного насильства. Просив скасувати постанову місцевого суду та закрити провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників справи, апеляційний суд, скасував постанову місцевого суду про притягнення В. до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне провадження закрив за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, Рівненський апеляційний суд виходив з того, що протиправні дії за ст.173-2 КУпАП можуть мати характер фізичного, психологічного чи економічного насильства, чого не вбачається в діях В., оскільки він спільно з колишньою дружиною не проживає та не пов'язаний спільним домашнім побутом. У той же час, відносини, що склалися між чоловіком та жінкою носять цивільно-правовий характер стосовно спільного володіння, користування та розпорядження квартирою.
Крім того, судом першої інстанції безпідставно застосовано положення ч.2 ст.173-2 КУпАП, оскільки в матеріалах справи відсутнє судове рішення про притягнення В. до відповідальності за ті самі дії, вчинені протягом року, за одне з порушень, передбачених частиною першою зазначеної статті.
_03_03.png)
