Керівника підприємства за не сплату боргу тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України

Незважаючи на те, що товариство не працює, директор продовжує нести відповідальність як посадова особа.

На виконанні у міському відділі юстиції знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Рівненським міським судом 26 вересня 2019 року, про стягнення з товариства на користь громадянина Л. середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 25 257, 88 гривень.

У жовтні 2019 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття даного виконавчого провадження. За даним документом божником є товариство, керівником якого є 35-річний громадянин О.

Державний виконавець міського відділу юстиції звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника, керівником якого є О. Подання обґрунтовував тим, що рішення Рівненського міського суду про стягнення боржником не виконано, на виклики державного виконавця чоловік не з’являється.

Ухвалою Рівненського міського суду подання державного виконавця задоволено. Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України громадянина О. до виконання ним зобов’язань, покладених згідно виконавчого листа.

Не погоджуючись із ухвалою місцевого суду, керівником підприємства було подано апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі звернуто увагу на те, що фактично на сьогоднішній день громадянин О. вже не являється керівником товариства та вважає себе звільненим на підставі заяви про звільнення його з посади за власним бажанням. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні подання державного виконавця відмовити.

Одним із заходів забезпечення виконання рішення може бути тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Причому таке обмеження можливе на підставі судового рішення за поданням державного виконавця у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням.

Залишаючи рішення місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу — без задоволення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про виконання О., як керівником товариства, дій, направлених на виконання судового рішення. Крім того, на виклики до державного виконавця він не з’являвся, про причини неявок не повідомляв, що є підтвердженням свідомої бездіяльності стосовно виконання рішення суду та відповідно, підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Державним виконавцем здійснено всі передбачені законом заходи для стягнення заборгованості, проте це не призвело до належного виконання рішення суду.