Рівненський апеляційний суд закрив провадження у зв’язку з відсутністю складу адмінправопорушення

Договір підряду є цивільно-правовою угодою і такі відносини між працівником та роботодавцем не передбачені нормами трудового законодавства.

Громадянин П. працює директором підприємства, у якому в жовтні 2019 року Управлінням Держпраці проведено перевірку щодо дотримання трудового законодавства. В Акті перевірки було зазначено, що підприємством укладено договори підряду з громадянином С., однак, директором було допущено останнього до роботи без укладення трудового договору.

Місцевий суд провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина П. за ч.3 ст.41 (фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) Кодексу України про адміністративні правопорушення закрив у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, директор підприємства оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі звертав увагу суду на те, що С. надавав послуги для підприємства на підставі договорів підряду. Оплата виконаних послуг оплачувалась йому згідно з договорами підряду та актами прийнятих робіт. Просив скасувати постанову місцевого суду та закрити провадження у справі.

Апеляційний суд, перевіривши матеріли справи та доводи апеляційної скарги, скасував постанову суду першої інстанції, а  провадження у справі відносно громадянина П. закрив у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення за ч.3 ст.41 КУпАП.  

Скасовуючи рішення місцевого суду, Рівненський апеляційний суд виходив з того, що на відміну від трудового договору, винагорода за цивільно-правовий договір установлюється винятково за згодою сторін. Законодавством не передбачені обмеження у частині мінімального чи максимального розміру винагороди та строки її надання. За цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а його кінцевий результат, який визначається після закінчення роботи й оформлюється актом.

Між громадянином С. та підприємством виникли не трудові відносини, а цивільно-правові, відповідно до яких працівник не зараховується до штату наказом/контрактом, у його трудову книжку не вносяться жодні відомості про його роботу на підприємстві і він не забезпечується жодними гарантіями, передбаченими для найманих працівників КЗпП України, за таких обставин, суд прийшов до висновку про відсутність в діях громадянина П. вини у фактичному допуску працівника до роботи без укладення трудового договору.