Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Це передбачено положеннями ч. 2 статті 1259 Цивільного кодексу України, яка надає правові підстави для зміни черговості спадкування, обґрунтовані належними й достатніми доказами на підтвердження сукупності всіх юридичних фактів, встановлених у судовому порядку. До аналогічної правової позиції прийшов Верховний Суд у постанові від 18 січня 2018 року у справі № 487/878/16-ц.
Рішенням місцевого суду від 29 листопада 2019 року задоволено позов громадянки К. до матері покійного співмешканця про зміну черговості права на спадкування. Позивачку визнано такою, що має право на спадкування в першій черзі разом із спадкоємцем громадянкою О. для прийняття спадщини після смерті її померлого чоловіка. Факт проживання громадянки К. однією сім’єю з громадянином О. встановлено рішенням цього ж суду 29 листопада 2018 року, а тому є спадкоємцем по закону 4 черги.
Не погодившись із рішення суду першої інстанції, адвокат брата покійного О. оскаржив його в апеляційному порядку, стверджуючи в апеляційній скарзі, що вимоги позивачки про зміну черговості спадкування фактично усувають її довірителя від спадкування у спосіб, що суперечить нормам чинного законодавства. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове — про відмову в задоволенні позову за безпідставністю вимог.
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Із матеріалів справи вбачається, що після смерті громадянина О. відкрилася спадщина. Оскільки він не залишив на випадок смерті заповіту, виник спір між сторонами з приводу встановлення черговості спадкування.
Спадщину прийняв рідний брат, спадкоємець другої черги, подавши у визначений строк до нотаріальної контори відповідну заяву.
У ч.2 ст. 1259 Цивільного кодексу України йдеться про те, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. До такої ж правової позиції прийшов Верховний Суд у постанові від 18 січня 2018 року у справі № 487/878/16-ц. Скасовуючи рішення місцевого суду, апеляційний суд виходив з того, що позивачка не надала належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, на які вона посилається. Зокрема, не надано доказів перебування громадянина О. в безпорадному стані через тяжке захворювання та тривалий час опікування у зв’язку з таким безпорадним станом.
Не доведено позивачкою й обставин тривалого матеріального утримання та опікування спадкодавця. Натомість є свідчення рідного брата покійного про повернення позивачці частини коштів, які були витрачені нею під час стаціонарного лікування співмешканця.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відмову в позові, оскільки позивачка не довела тривале здійснення опіки над спадкодавцем, його матеріальне забезпечення, надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, який перебував у безпорадному стані.
_03_03.png)
