Майно, набуте особами, які не перебувають у шлюбі, не відноситься до спільної сумісної власності подружжя

Спірні відносини між колишнім подружжям виникли з приводу поділу приміщення магазину. Звертаючись із позовом до суду, громадянин Х. просив визнати за собою право на частину спірного об’єкта нерухомості з тих підстав, що магазин є спільним майном подружжя, будувався за спільні кошти, тому підлягає поділу. Більше того, просив суд визнати за собою право власності на ¾ частину приміщення магазину.

Місцевий суд своїм рішенням від 24 січня 2020 року позов чоловіка задовольнив частково, визнавши за позивачем право власності на ½ частину приміщення магазину.

Таке рішення суду першої інстанції вмотивоване передбаченою законом презумпцією рівності часток подружжя у спільному сумісному майні.

Не погодившись із позицією місцевого суду, громадянка Х. оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, з-поміж інших доводів, вказувала, що під час будівництва спірного магазину вони не вели з чоловіком спільного господарства, не мали спільного бюджету й не підтримували подружніх відносин. Просила оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове — яким відмовити у задоволенні позовних вимог громадянинові Х..

Із матеріалів справи відомо, що подружжя Х. одружилося у 1990 році, їх шлюб тривав до 2010 року. Спірні відносини між ними виникли з приводу поділу приміщення магазину, який на праві приватної власності належить громадянці Х..

У Декларації про готовність об’єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією ДАБК у Рівненській області, зазначено, що будівництво розпочалося в серпні 2014 року та завершилося у вересні того ж року.

Виходячи з того, що шлюб між сторонами був розірваний до початку будівництва спірного об’єкта нерухомості, у 2010 році, і, більше того, дозвіл на його будівництво був отриманий відповідачкою як суб’єктом підприємницької діяльності для будівництва, правові підстави для визнання цього приміщення спільним сумісним майном подружжя відсутні, а відтак —  і поділу його за положеннями ст. 70 Сімейного кодексу України, якою обґрунтовані позовні вимоги.

Покликання позивача на те, що будівництво спірного приміщення магазину здійснюється не відповідачкою, а особисто позивачем, як у період зареєстрованого шлюбу, так і після його розірвання та проживання разом з позивачкою, апеляційним судом до уваги не беруться, оскільки ці доводи лежать поза межами позовних вимог. Вимог про встановлення факту проживання однією сім’єю без зареєстрованого шлюбу також не заявлено.

Зважаючи на це, Рівненський апеляційний суд апеляційну скаргу громадянки Х. задовольнив. Рішення місцевого скасував, у задоволенні позову громадянинові Х. до колишньої дружини про поділ спільного майна подружжя відмовив.