Наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності має містити конкретизацію винних дій особи, яка притягується до відповідальності

З огляду на те, що наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не містить конкретизації винних дій особи, із посиланням на нормативні акти та об’єктивний склад правопорушення, як того вимагає закон, Рівненський апеляційний суд залишив без змін рішення місцевого суду, яким задоволено позов громадянина М., визнано незаконним та скасовано наказ про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

До суду апеляційної інстанції надійшла апеляційна скарга від дочірнього підприємства на рішення місцевого суду, у якій йшлося про скасування судового рішення та постановлення нового — про відмову позивачеві в позові. Підставою для оскарження рішення суду першої інстанції стали, на думку апелянта, є його незаконність, необґрунтованість, ухвалення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання місцевим судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Із матеріалів справи вбачається, що сторони перебувають у трудових правовідносинах: позивач працює у відповідача на посаді начальника однієї зі станцій.

Наказом директора ДП начальника станції притягнуто до дисциплінарної відповідальності за ст. ст. 139, 147-149 Кодексу законів про працю України за неналежне виконання посадових обов’язків, серед яких — недостатній рівень контролю за дотриманням підпорядкованим персоналом на станції вимог чинного законодавства та розпорядчих документів щодо організації виробничого процесу, ведення касових операцій, організацією розрахунків зі споживачами, та оголошено догану.

Відповідно до статті 149 КЗпП України для застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення, для застосування якого уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку — об’єкта, об’єктивної сторони, суб’єкта, суб’єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника.

Із матеріалів справи відомо, що підлеглими позивача допущено низку дій, які призводять до викривлення бухгалтерського обліку та ризику накладення на підприємство штрафних санкцій контролюючими органами.

Спірні відносини між сторонами виникли у зв’язку з незгодою позивача із застосованим до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани, яке він оскаржив до суду, вважаючи таким, що застосоване до нього без належних правових підстав та з порушенням процедури.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Від надання таких пояснень громадянин М. відмовився, про що зазначено у відповідному акті.

Оскільки у наказі про притягнення начальника станції до дисциплінарної відповідальності не було зазначено, за які саме винні дії особа притягується до відповідальності, із посиланням на нормативні акти та об’єктивний склад правопорушення, як того вимагає закон, та не було  чітких посилань на нормативний акт, в якому закріплені відповідні посадові обов’язки працівника, апеляційний суд прийшов до переконання про те, що оспорюваний наказ винесений дочірнім підприємством із порушенням вимог трудового законодавства як в частині підстав застосування догани, так і в частині процедури вжиття заходів дисциплінарної відповідальності, з огляду на що він не може залишатися чинним та підлягає скасуванню.

Таким чином, Рівненський апеляційний суд виснував, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно постановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, у зв’язку з чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.