Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Мова йде про земельну ділянку площею понад 13 гектарів, що належить одній із сільських рад Гощанського району та є державною власністю.
Із матеріалів справи вбачається, що на спірній земельній ділянці розташоване водне плесо площею близько семи гектарів, на березі розміщені риболовецькі об’єкти — будиночки для відпочивальників та інші необхідні для відпочинку засоби. До березня 2019 року ставок перебував в оренді. І хоча орендар договір оренди не пролонгував, він продовжував користуватися спірною земельною ділянкою, внаслідок чого виникли непорозуміння з місцевою громадою з приводу користування ставом та прибережною територією.
Органи досудового розслідування відкрили кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 197-1 (самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику) Кримінального кодексу України.
11 вересня 2020 року Гощанський районний суд задоволив клопотання слідчого про накладення арешту на майно.
Судове рішення в апеляційному порядку оскаржив голова сільської ради, вважаючи, що слідчий у своєму клопотанні та слідчий суддя у своєму рішенні не обґрунтували дійсну необхідність у накладенні арешту на земельну ділянку. Просив суд апеляційної інстанції ухвалу суду скасувати та постановити нову, про відмову слідчому в задоволенні клопотання про накладення арешту на спірну земельну ділянку.
Задовольняючи апеляційну скаргу, Рівненський апеляційний суд виходив з того, що прокурор не навів обґрунтованих ризиків, які можуть настати у разі невжиття судом такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, яке може бути використано як доказ у кримінальному провадженні, оскільки водний об’єкт загальною площею понад 13 гектарів міг зберегти на собі сліди злочину та може бути прихований, пошкоджений, зіпсований, знищений або перетворений. Взяв суд до уваги і ту обставину, що органи досудового розслідування до цих пір не повідомили жодній особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Зважаючи на це, суд апеляційної інстанції скасував ухвалу місцевого суду та постановив нову — про відмову у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно.